З АВІАЦІЄЮ В СЕРЦІ
DAMIR:
...
DAMIR:
Орест (продовження)
Заспокоївшись трохи, можна озирнутись довкола детальніше. Нічний експеримент з телефоном
підтвердився - висота пристойна. Навколо розгорнулася гірська місцевість, скорше всього,
карпатська. Дві сусідні опори стояли на підвищеннях, а між ними проходив глибокий яр. Орест висів
на третині проміжку між фермами, й якраз на початку одної сторони урвиська. Ближче до опори, метрів
за десять, росло дерево липи. Від крони до нижніх дротів ЛЕП, відстань складала метрів шість.
Місцевисть явно не заселена, адже крім лінії, нічого не вказувала на присутність людини. Ані доріг,
ані будівель, в поле зору не потрапило. Навкруги буйно зустрічала новий день природа. Шуміли
лиством дерева та кущі. Птахи заповнювали своїм співом простори поміж величавих гір... Проводячи
поглядом навкруги, Орест помітив на дні яру уламки якогось апарату. Двигун, трубчата рама, гвинт,
колеса. Знову поглянув на строкате полотно, мляво звисаюче з дроту... Дуже знайомі предмети. ...І
ніби струмом пройняло по тілу. Раптом, лавиноподібно, пам'ять почала відкривати шухлядки
свідомості, що були типчасово призачинені недавнім потрясінням... За декілька секунд перед очима
промайнуло все його життя, аж до минулої ночі.
Народився наш герой в маленькому селі на Прикарпатті. В родині колишніх педагогів, а після
розпаду Союзу, рядових армії заробітчан. Мати їздила до Европи на сезонні роботи в полі, а батько в
Росію на будівництво. Доглядали й виховували маленького Ореста, загалом, дідусь з бабусею. Батьки
підключались лишень на пару місяців узимку, коли поверталися в несезон додому. Батьківська
присутність відчувалася по регулярним грошовим переказам, по які щомісяця разом з бабцею, Орест
ходив у місцеве відділення Укрпошти. Батько з матір'ю, бажаючи єдиному синові кращої долі, по
закінченні школи всунули його на навчання у престижний львівський ВУЗ. На, популярну тоді,
спеціальність - менеджер. До того ж, брат батька займав гарну посаду в агрохолдингу, й обіцяв
підсобити в подальшому працевлаштуванні. А "всунули" тому, що з дитинства хлопчина проявляв інтерес
до авіації. Мріяв з нею зв'язати свое майбутне. Але на всі вмовляння й аргументи, чув завжди одне -
то дурне й небезпечне діло. Поглянь на місцевий аеропорт - бур'яном весь заріс. А он, син голови
села, працює в Тернополі менеджером. Нещодавно новенького джипа прикупив. Батьківську хату як
відремонтував... Непогано живе, одним словом. Знаючи, як важко даються батькам ті гроші, Орест не
міг суперечити їх волі. Думав - вивчусь, а далі буде видно що робити. Отак, непомітно для себе, він
вивчився, й за допомогою дядька, перетворився в офісний планктон.
Все ж таки, мрія дитинства дала про себе знати, й крадькома від батьків, Орест відвідував
напівлегальний аеродром, де вивчився пілотувати мотодельтаплан. Навідміну від роботи, в справі
пілотування у нього були пристойні результати й здобутки. Воно й не дивно - краще завжди виходить
те, до чого лежить душа.
Згодом одружившись, молодий чоловік почав відчувати гостру необхідність в покращенні
матеріального становища. Хотілося жити з дружиною окремо від батьків. Придбати автомобіль не
радянського виробництва. Відпочивати на пристойному курорті. Відчувати себе людиною, врешті-решт. А
на посередній посаді в агрохолдингу, з його, явно не "офіснопланктонними" задатками, сподіватись на
пристойну зарплатню, можна було десь ближче до пенсії. І наявність дядька "зверху" не допомагала.
Ну, не його то справа, папірці перекладати. І все тут. Хоть ти трісни.
На аеродромі, взявши до уваги хист Ореста до польотів, один знайомий запропонував "шабашку" на
узбережжі Чорного моря. Катати відпочиваючих над курортним містечком на поплавковому
мотодельтаплані. Оплата була пристойною, й хлопець погодився. Якраз згодився й дядько - виписував
відпустку без черги, лікарняний там, і все таке...
Спочатку все подобалося новоспеченому покатушникові - море, улюблені польоти, пристойна грошова
винагорода. Але скоро таке життя стало нестерпним. Щоденні одноманітні конвеєри злетів та
приземлень, нескінченна юрба напівадекватних пасажирів, спека, шумні від дискотек ночі, все так
в'їлося в печінку Ореста, що вже не сила було дочекатися свого повернення до сім'ї. Та й, ніби
висока, на перший погляд, зарплата перетворювалася далеко від дому, на те саме що мав раніше.
Оренда житла, харчування, вечірні походи до бару з'їдали надбавку, на яку так розраховував. Звісно,
для власника такого бізнесу, все йшло як по маслу. А найманому пілоту діставалися крихти. Тож, було
вирішено - це був перший і останній сезон "покатушок".
DAMIR:
Панове, то варто прдовжувати, чи ні? Це мій перший досвід у написанні подібних речей, і я потребую критики. Що не так, чи навпаки, бо самому не видно. ::)
ussr:
Цитата: DAMIR от 30.07.2017, 09:21:14 am
Панове, то варто прдовжувати, чи ні? Це мій перший досвід у написанні подібних речей, і я потребую критики. Що не так, чи навпаки, бо самому не видно. ::)
Продовжуйте, цікаво ;)
Кацо:
Цитата: ussr от 30.07.2017, 15:00:06 pm
Цитата: DAMIR от 30.07.2017, 09:21:14 am
Панове, то варто прдовжувати, чи ні? Це мій перший досвід у написанні подібних речей, і я потребую критики. Що не так, чи навпаки, бо самому не видно. ::)
Продовжуйте, цікаво ;)
+1
Молодец Дамир
Критиковать нужно уже законченное произведение - начало ничё так
Навигация